Випив вчора, як завжди, чарку за сніданком
Та й згадав, як ще малим був у зоопарку.
Звірі різні там були: олені й вовчиця,
Лис та заєць-стрибунець (нам би так навчиться!),
Лев, тигриця з тигреням, чаплі, крокодили,
Пуми з дітьми, кенгуру, свині та горили...
Досі в пам’яті моїй звірі ті з дитинства,
Бо ж як сяду я за стіл, то вже п’ю до свинства.
Потім можу заплювать краще, ніж верблюди.
Можу рикнуть, мов той лев — свідками є люди.
Кажуть, маю зазвичай колір крокодила,
Хоч горілка — це лише донечка горили.
Але ж, клята, довела людство все до краю!..
Скачуть білки по плечах. Чом? Я й сам не знаю.